Передмова до епопеї:)

Так виходить, що пора студентства затягується й настає період, коли на відвідування університетських пар дивишся дещо по-іншому (читай: «по-філософськи, а тому сенсу в них нема»), починаєш хотіти знайти роботу. Тут ти стикаєшся з проблемою: досвіду роботи немає, важко щось підшукати на половину робочого дня. Але це все квіточки, бо для філолога найскладніше навіть не це. Для знавців гуманітарних наук танталовими муками стає пошук роботи за спеціальністю. Так вже повелося, що абітурієнти, які вирішили пов’язати життя з наукою про душі людські (на моє глибоке переконання, це саме філологія, а не психологія, принаймні, вона в цьому не поступається, просто має свою специфіку) , роблять вибір на користь цього фаху з кількох головних причин. Передусім  це природна схильність.  Іще зі школи розбирати речення й писати твори для таких людей все одно, що насіння лузати. Інша справа тригонометрія, органічна хімія чи механіка.  По-друге, назагал  вступити на філологічний факультет простіше, ніж на юридичний чи економічний. Тобто це, враховуючи наші освітні сумні реалії, дешевше. По-третє, здається, що філологія – настільки широкий фах, що він стане в нагоді при виборі низки професій. На жаль, багато хто втрачає віру в це у процесі навчання, особливо коли знайомі-юристи-економісти-кібернетики саркастично ставлять питання: так хто ж такий філолог, що він робить. І багато хто справді набирає в рота води, ніяковіє й починає сумніватися в виборі. Втім, є й такі, які не замикають своїх можливостей на рівні вчителя й намагаються підшукувати щось інше. І знаходять, звісно. Існує багато професій, призначених для українського філолога. Науковець, перекладач, журналіст, редактор, копірайтер, коректор  – це найпоширеніші варіанти.  Топовим є варіант журналіст. У ньому, здавалося б, втілено все: можливість висловлювати свої думки й бути почутим, вести активне публічне життя, знайомитися з багатьма людьми, здобути славу, врешті-решт. Але ця професія підходить далеко не всім. Тоді розглядають варіант «редактор». Міркуваннями саме про нього я як редактор-початківець хочу поділитися з вами.   Хто такий редактор?   Коли я йшла на свою першу в житті співбесіду, я не зовсім точно уявляла, хто такий редактор. Безперечно, з таким баченням посади на співбесіду ходити не можна, це суперечить всім порадам і правилам, але так вже в мене склалось. Я йшла й думала: чому я не перечитала цю газету, яка ж моя «ціль» і т. д. Я уявляла редактора відділу як згорбленого миршавого чоловічка в окулярах, замурованого у фортеці зі словників, правопису та інших схожих книжок. Без особистого життя чомусь. Але вибору в мене не було (надто вже набридло слухати тупуваті спецкурси, та й стипендії в житті все частіше виявлялося недостатньо). Так я прийшла в редакцію. Після співбесіди і кількох тижнів випробувального терміну мене взяли.   Це була літературна газета.   З цього все й почалося.